У практичному використанні шпильки та заклепки можуть протягом тривалого часу піддаватися впливу вологи, солі, кислот, лугів і промислових хімікатів. Різні корозійні середовища можуть різною мірою впливати на якість поверхні, властивості матеріалу та надійність з’єднання виробів. Звичайні корозійні середовища включають воду, вологу, сольовий туман, кислотні розчини, лужні розчини та промислові відпрацьовані гази. У вологому середовищі вуглецева сталь і звичайна легована сталь схильні до окислення та іржі, а тривалий вплив може призвести до поверхневої корозії, точкової коррозії та навіть локальної втрати поперечного перерізу. У прибережних районах або солоних середовищах іони хлориду прискорюють процес корозії металевих поверхонь, потенційно негативно впливаючи на звичайну сталь і деякі матеріали з нержавіючої сталі. Тому під час проектування виробу та вибору матеріалу вкрай важливо повністю враховувати корозійне середовище та час впливу в фактичному робочому середовищі.
Вплив різних корозійних середовищ на шпильки та заклепки також різний. Кисле середовище може прискорити хімічну корозію металевих поверхонь, що призводить до стоншення матеріалу, зміни шорсткості поверхні та погіршення механічних властивостей; лужні середовища можуть викликати корозію деяких алюмінієвих сплавів, цинку та їх поверхневих шарів. Сульфіди, хлориди та інші хімічні гази в промислових виробничих середовищах також можуть реагувати з металевими поверхнями з утворенням продуктів корозії. Крім того, коли різні металеві матеріали знаходяться в прямому контакті та у вологому чи солоному середовищі, може виникнути гальванічна корозія, переважно роз’їдаючи більш реактивний метал. Для кріпильних елементів, які зазнають тривалої вібрації та механічних навантажень, корозія може взаємодіяти з втомою, збільшуючи ризик поломки з’єднання.
Тому слід вживати відповідних захисних заходів на основі матеріалу продукту, терміну служби та фактичних умов експлуатації, залежно від корозійного середовища. Стійкість до корозії звичайних штифтів і заклепок із вуглецевої сталі можна покращити за допомогою гальванізації, нікелювання, фосфатування або іншої відповідної обробки поверхні. Для прибережних, зовнішніх та хімічно корозійних середовищ можна вибрати відповідні матеріали з нержавіючої сталі або корозійностійкого сплаву залежно від типу середовища. Одночасно слід звернути увагу на електрохімічну сумісність між різними матеріалами; ізоляційні прокладки або ізоляційні конструкції слід використовувати, коли це необхідно для зменшення гальванічної корозії. Для продуктів із високими вимогами до надійності корозійну стійкість слід перевіряти за допомогою випробування соляним туманом, випробування у вологому нагріванні та відповідного випробування хімічним зануренням, щоб переконатися, що шпильки та заклепки зберігають хорошу структурну цілісність і стабільність з’єднання під час фактичного використання.
